http://transatlas.com.ua

Коментар від |2010-01-10||20:45:04| (Додав )

Насправді

Гуцу́льська респу́бліка — назва псевдо-державного утворення, що існувало з листопада 1918 по червень 1919 року на Закарпатті.

Будь яких достовірних даних, про цю історію не існує. Цілком зрозумілим є лише те, що під час загальної розрухи і нерозберихи під кінець першої світової війни группа дезертирів із армії, спробували захопити владу на частині территорії Закарпаття.

Прикривалося це все звичайними розповідями про звільнення народа, і т.д. Насправді відбувалося те, що відбувається для прикладу в сучасній Україні. Різниця була лише в тому, що в той час народ ще вірив в іллюзії, підігріті для прикладу революцією в Росії, і легко піддавався впливові різних авантюристів.

Ще в 20—30-х роках ХХ століття Гуцульською республікою цікавилися видатні діячі, в тому числі президент Чехословаччини Томаш Масарик. Про неї, окрім мемуарів, були романи Уласа Самчука, Зіновія Кудея, оповідання Василя Гренджі-Донського. У всіх цих розповідях і мемуарах важко знайти хоч трохи правди, всі учасники тих подій просто вигороджують себе.

За радянських часів історія Гуцульської республіки не вивчалася. Ще й нині широкому загалові невідомо, що поруч із УНР та ЗУНР у 1918—1919 роках існувала так звана Гуцульська республіка.

Розповіді про те, що "на багатолюдних народних вічах в Чернівцях і Хусті висловилося за входження цих віковічних українських земель до складу Західно-Української Народної Республіки" насправді є повною брехнею. Ніяких народних віч не було, тобто вони звісно були, але такі питання на них не розглядалися. Все Закарпаття в той час захлиналося від банд дезертирів, російських військовополонених і повертаючихся із австро-угорської армії. Кожен із них під різними гаслами від коммуністичних до націоналістичних хотів поцарювати і награбувати якнайбільше.

В результаті у Закарпатті зупинилося будь-яке виробництво, не працювали школи, крамниці і т.д. Майже нічого не вирощували, бо не знали чи не захопить хтось завтра їх землю.

Рішення про створення республіки приймали троє людей з Ясіня: Степан Клочурак, Евгеній Пуза і Іван Климпуш, а точніше один - Степан Клочурак, який пізніше і став так званим "президентом". Саме стараннями Степана Клочурак і було створено військо, для чого ходили по хатах і вимагали в нього вступати, під приводом "опять власть поменялась". Але все ж назбирати багато людей не вдалося. і тому більшість складали галицькі вояки, яких запросив Степан Клочурак. Завдяки цьому, їм вдалося захопити велику частину Закарпаття, але галицькі вояки, які розраховували на прогулянку по залишеному владою Закарпаттю втекли, як тільки зустрілися із регулярною румунською дивізією. Закарпатці побачивши все це, просто розійшлися по домівках, і в результаті Степан Клочурак залишився без війська і без влади. Вся військова операція тривала кілька днів - з 12-го і приблизно до 19-го січня 1919 року.

Саме в цей час, 21 січня 1919 року у Хусті відбувся Всекарпатський Конгрес, можливо цим і пояснюються невдалі намагання Степана Клочурака із своїм військом захопити Хуст. Стверджується, що на цьому зїзді делегати одноголосно прийняли рішення про обєднання з Україною, але всі дослідники ссилаються на копії протокола Хустського зїзда, із Закарпатського областного архіва, а ці копія, як доведено, написані вже після самого зїзда, причому в кількох варіантах, і не співпадають на українській і угорській мові, тому говорити про їх аутентичність не має сенсу. Крім того, на территорій України в цей час існувало мінімум три державні обєднання, які називалися українськими. Тому незрозуміло, до якої саме України хотіли приєднатися.

На жаль, доля Закарпаття все одно вже була вирішена - Антанта і США поділили його між Румунією і Чехословакією.