Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпатська Україна опинилась у складі Чехословаччини, яка довгий час не була унітарною державою і не давала українським землям автономії. Проте Мюнхенська угода 1938 р. змінила хід подій, примусивши уряд Ч...

(натисніть, щоб подивитися в оригінальному розмірі)

Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпатська Україна опинилась у складі Чехословаччини, яка довгий час не була унітарною державою і не давала українським землям автономії. Проте Мюнхенська угода 1938 р. змінила хід подій, примусивши уряд ЧСР реорганізувати країну у федерацію. Врешті-решт перед Закарпаттям відкрився шлях до автономії і 11 жовтня 1938 р. уряд ЧСР визнав Карпатську Україну на чолі з А. Бродієм, який був лідером русинського руху, проте до адміністрації автономії увійшли і представники народовського руху.. А. Бродій не зміг довго втриматись на цій посаді, бо йому завадило його прагнення приєднання Закарпаття до Угорщини. Нову адміністрацію очолив лідер народовського руху – А. Волошин і вона одразу опинилась у скрутному становищі, адже основна маса населення підтримувала русофільський рух, а найбільш економічно-розвинуті райони і міста краю, такі як Ужгород, Мукачево, Берегове і ін., були передані Угорщині, на додаток до цього у краї діяли диверсійні загони з Угорщини та Польщі, які дестабілізували становище.
Та перешкоди не зупинили діючу адміністрацію і вона взялась за активну державотворчу діяльність. Відсутність підтримки населенням компенсувалась співробітництвом з ОУН. Діячі ОУН, які зайняли найважливіші посади в адміністрації краю, взялись до створення збройних формувань.
Інтеграція націоналізму відбувалась в усіх сферах діяльності адміністрації Карпатської України. Усі партії, крім Українського національного обєднання, були заборонені, а ті кого такі умови не влаштовували ізолювалися у концентраційному таборі. Сфальсифіковані вибори на користь УНО відвели 86% голосів.
Спроби створення військових загонів «Карпатська Січ» супроводжувались конфліктами з чехами. Старанні зусилля влади на шляху до самостійності привели до позитивних наслідків.
15 березня 1939 р. у приміщенні гімназії м. Хуста зібрався Сейм Карпатської України, на якому було проголошено її незалежність. Сейм ухвалив закон, якій містив такі положення:
«1.Карпатська Україна є незалежна держава.
2.Назва Держави: Карпатська Україна.
3.Карпатська Україна – республіка на чолі з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України.
4.Державна мова – українська.
5. Прапор – синьо-жовтий…»
Президентом незалежної Карпатської України став Волошин.
Засідання Сейму відбувалось, а угорські війська наступали. Бої на Красному полі під Хустом стали вирішальними: відчайдушний опір Карпатської Січі не витримав і 18 березня територія краю була окупована повністю.
Кілька днів незалежності. Що таке для багатовікової історії кілька днів? Сталін назвав Карпатську Україну «Комашкою, що хоче прилучити до себе слона», говорячи про її нестримну жагу до самостійності і намірів обєднання всіх українських земель. Проте комашка теж брала участь у еволюції, так само й Карпатська Україна має велике історичне значення. Сталін даремно сміявся над цією героїчною крихітною державою, адже вона залишила величезний слід у боротьбі за національну державність. Вона продемонструвала непереборне прагнення українського народу до створення власної держави, завдяки їй західноукраїнське населення упевнилось у небезпечності орієнтації на підтримку чужих держав. Ліченні дні незалежності Карпатської України були зірковим часом нашого народу.