Лютнева демократична революція у Росії 27 лютого 1917 р. перемогла, самодержавство повалено – цими подіями відкривається нова сторінка в історії України. Зміст цієї сторінки складний, суперечливий, але дуже важливий для суспільно-політичного й ду...

(натисніть, щоб подивитися в оригінальному розмірі)

Лютнева демократична революція у Росії 27 лютого 1917 р. перемогла, самодержавство повалено – цими подіями відкривається нова сторінка в історії України. Зміст цієї сторінки складний, суперечливий, але дуже важливий для суспільно-політичного й духовного розвитку нашої держави. Саме Лютнева революція створила сприятливі умови для розвитку національно-визвольного руху. Ідея заснування Центральної Ради народилася на зборах Товариства українських поступовців. Полеміка щодо принципів її творення, завдань і програмних гасел не вщухала кілька днів. 4 березня 1917 р. відбулися вибори керівного ядра Центральної Ради. Цей день вважається датою створення УЦР. До УЦР увійшли ТУП, українські соціалісти, а також представники православного духовенства, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських та інших організацій, громад і гуртків, представники наукових товариств. У перші дні діяльності УЦР налічувала незначну кількість членів, а її повний склад восени 1917р. становив 822 особи.
УЦР поступово перетворилася в справжній керівний орган національно-демократичної революції, своєрідний український парламент, що, крім ТУП, об'єднував представників головних українських політичних партій, а також багатьох безпартійних прихильників українського національно-державного відродження.
Будь якій владі потрібен керівник: головою УЦР було обрано видатного історика і громадського діяча М.Грушевського – лідера ТУП, який невдовзі приєднався до українських есерів. Важливу роль у діяльності УЦР відігравали відомий український письменник, лідер Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951), Симон Васильович Петлюра (1879-1926), а також С.Єфремов, Б.Мартос, І.Стешенко, П.Христюк та ін. УЦР не змогла одразу сформувати політичну платформу своєї діяльності. Вимоги її обмежувались публічним використанням української мови в державних, судових та освітніх установах. Для ведення поточної праці УЦР обрала виконавчий комітет - Комітет Центральної Ради-, який згодом біло перейменовано на Малу Раду. Вона складалася з членів президії й секретарів УЦР та з двох представників від політичних фракцій. Всі важливі справи наперед вирішувалися на засіданнях Малої Ради, а пізніше оформлені проекти затверджував пленум УЦР. За час її існування відбулося 9 пленарних сесій:
1917 рік
1. 19 квітня — 21 квітня;
2. 6 травня;
Кінець травня — початок червня;
3. 16 червня;
4. 3 липня — 14 липня;
5. 18 серпня — 22 серпня;
6. 11 листопада — 15 листопада;
7. 25 грудня — 30 грудня;
1918
8. 20 січня — 29 січня;
9. 27 квітня — 29 квітня — поширена сесія Малої Ради.

М.С.Грушевський розумів федералізм не як основне заперечення незалежності української державності, а як крок їй назустріч. Основна мета, що була поставлена – відродження української державності в межах федеративної Російської республіки. Саме такі завдання були сформільовані у першій політичній декларації Центральної Ради – її І-му Універсалі. Перетворення Центральної Ради на орган державної влади викликало необхідність визначення її компетенції. Одним з важливих питань українського політичного життя у 1917 р. було встановлення нормальних відносин з центральною російською владою. Нормативно-правовою основою взаємовідносин органів влади Росії та України став договір, укладений 2 липня 1917 р., який з українського боку був оформлений як ІІ Універсал Центральної Ради. Падіння Тимчасового уряду, і прихід до влади в Росії більшовиків, які проголосили самовизначення народів аж до самого відділення, дали можливість Центральній Раді проголосити Українську Народну республіку, III-м Універсалом 7 листопада 1917 р. Незважаючи на те, що формально III Універсал не розривав «федеральних зв'язків» з Росією, його можна вважати проголошенням незалежної України. Завершальним етапом правового оформлення незалежності Української Народної Республіки стало видання IV-го Універсалу Центральної Ради, яким проголошувалась повна незалежність України.
Українська Центральна Рада мала надзвичайно важливе історичне значення: вона підняла на нову сходинку ідею української державності, її діяльність викликала захоплення і була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України, вона практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і незалежності.